Бінарний урок математики «Міфологія» в 6–Б класі

«Атлантида – міф чи реальність?»

Так, це дуже цікаве питання, яке ставить перед собою майже кожна людина.

Хто може на нього відповісти ?!

Може, учені. А може, археологи, які спочатку спробували зруйнувати міф про Атлантиду, а потім усі разом спробували довести, що вона існує і що легенда про неї – правда.

Той, хто колись «занурювався» в міфологію – учені, студенти, учні, філософи й археологи – цікавились одним і тим же питанням  існування того самого острова-держави, який, за припущенням Платона, був на заході від Геркулесових стовпів, навпроти гір Атланти, тобто за Гібралтаром.

На жаль, діалоги Платона «Тимей» і «Крітій» – це єдиний факт існування Атлантиди, яка  була знищена природною стихією, наприклад, цунамі або землетрусом.

Є багато досліджень сучасних учених, які вважають, що цей острів знаходився неподалік Ісландії і що на глибині 75 м в океані є залишки  зруйнованих храмів. Але довести, що Атлантида існувала поки що ніхто не зміг.

Цією проблемою захопились учні 6-Б класу, і ми разом вирішили, що спробуємо створити карту острова, який затонув. Проявивши певну фантазію,  учні повинні були уявити, як  могла виглядати Атлантида, де знаходився цей острів на просторах світового океану, які міста могли існувати на ньому, які гори, храми, де могла розташовуватися столиця, яку вона мала назву. Клас об’єднали в чотири  команди –  і  вони почали працювати.

Незважаючи на поширену думку, що легенда про Атлантиду – утопія, учні опрацювали багато літератури й повірили в те, що в діалогах  Платона є зерно реальних фактів. Для них дуже важливо було, розглянувши низку наукових досліджень, повірити в те, що Атлантида існувала. От тоді й почалася робота, дуже серйозна, творча, дослідницька робота в групах щодо створення карти острова.

Фантазія дітей перевищила мої сподівання: міста, порти, гори, храми, нанесені на карту, мали назви, пов’язані з міфами того часу. Дороги, що вели до міста, мали велике стратегічне значення з точки зору існування держави, яку оточує світовий океан. На кожній карті був масштаб, і за його допомогою все було вивірено й продумано. Помилок бути не могло. Усьому, що було зроблено і створено дітьми, позаздрили б навіть великі мандрівники й учені.

Творчість дітей не мала меж, вони ідеально впоралися з роботою, якою залишились задоволені самі. А я, як учитель математики, можу сказати, що тема «Масштаб», над якою вони працювали, створюючи карту, завжди учням 6-х класів давалась важко, але після такої творчої дослідницької роботи  стала найулюбленішою.

Ми продовжимо працювати  і, можливо, колись хтось із моїх учнів стане великим мандрівником і, згадавши наші дослідження, знайде залишки Атлантиди.

Успіхів вам, мої улюблені, талановиті діти!

Зенченко Л.М., учитель математики